Кіберзлочинність, правове регулювання

  • Главная
  • \
  • Кіберзлочинність, правове регулювання
Кіберзлочинність, правове регулювання

Глобальна комп’ютеризація сучасного суспільства стосується усіх сфер життєдіяльності людей та сфери економіки, передача даних через мережу інтернет, електронні підписи, сертифікація ключів, електронні угоди та розрахунки стали об’єктом протиправних дій, зауважує адвокат, кандидат юридичних наук, Старший партнер Адвокатського об’єднання “Легал Велт” Маломуж Сергій. Тому постає гостро питиння кібербезпеки суспільства та держави, в цілому.

 

Український досвід

Відповідно до Закону України “Про основні засади забезпечення кібербезпеки України” кіберзлочин (комп’ютерний злочин), означає суспільно небезпечне винне діяння у кіберпросторі та/або з його використанням, відповідальність за яке передбачена законом України про кримінальну відповідальність та/або яке визнано злочином міжнародними договорами України, що посягає на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей.

За останні роки Україна має високий ступінь латентності кіберзлочинів, обумовлений промисловим кібершпіонажом, який залишаеться без уваги, оскільки досить складно виявити факт витоку конфіденційної інформації такої, як персональні дані, відомостей, які складають банківську або комерційну таємницю, тощо. Найпоширенішими видами кіберзлочинів є: кардінг, фішинг, вішинг, скімінг, шимінг, онлайн шахрайство, але перелік є не вичерпний.
Як зазначає адвокат, кандидат юридичних наук, Старший партнер Адвокатського об’єднання “Легал Велт” Маломуж Сергій — кіберзлочинність має транскордонний характер, тобто злочинець та об’єкт злочину може знаходитись як в одній країні, так і в різних. Разом з тим, розслідування слідів кіберзлочинів, які були вчинені з інших країн відносно об’єктів критичної інфраструктури України не допускається без дозволу місцевої влади країни з якої було вчинено такий злочин, тому важливо встановити міжнародну співпрацю. Таким чином, слід звернути увагу на відсутність нормативно-правового механізму регулювання кіберзахисту, фіксації та використання цифрових доказів та нормативної бази міжнародної співпраці, оскільки деякі країни можуть не визнавати діяння, як кіберзлочин та заборонити розслідування на своїй території. Наразі, проводиться формування нормативно-правової бази регулювання діяльності в сфері кібербезпеки. Україна поступово досягає цілей програми МСЕ «Connect 2020» і консолідує зусилля з міжнародними партнерами для досягнення максимального прогресу в розвитку інформаційного суспільства та використанні переваг інноваційних ІКТ, для процвітання економіки і держави. Уряд України прийняв Концепцію розвитку цифрової економіки і суспільства України до 2020 року. Це — Цифрова Стратегія трансформації України в перспективних сферах через стимулювання економіки і залучення інвестицій, подолання цифрової нерівності, поглиблення співпраці з ЄС в цифровій сфері та розвиток інноваційної інфраструктури країни.

 

Мiжнародний досвiд

Матеріальне право щодо кіберзлочинності

З точки зору фундаментальної правової доктрини — кіберзлочинність складається із злочинних діянь, вчинених за допомогою електронних інформаційно-комунікаційних засобів. Іншими словами, кіберзлочинність може бути будь-яким традиційним злочином у режимі офлайн (наприклад, крадіжка, шахрайство, відмивання грошей), але вчинена в Інтернет-мережі. Деякі дослідники також виділяють «гібридні» або «кібер-обумовлені» злочини та кіберзалежні злочини, які стали можливими лише завдяки розвитку Інтернету та пов’язаних цифрових технологій.

Ряд країн розробили спеціальні закони, спрямовані на боротьбу з кіберзлочинністю. Наприклад, Німеччина, Японія та Китай внесли зміни до відповідних положень своїх кримінальних кодексів для опису кіберзлочинності та боротьби з нею.
Деякі країни, замість того, щоб розділяти кіберзлочини на окремі злочинні дії, просто додали до свого національного законодавства та кодексів конкретні пункти для криміналізації незаконного використання цифрових технологій для вчинення будь-яких злочинів. Такий підхід спричинив те, що порушнику буде пред’явлено два злочини одночасно.

Процесуальне право щодо кіберзлочинності

Одним з головних питань є розгляд юрисдикції кіберзлочинності, оскільки цифровий світ не має чітко окреслених кордонів та географічних територій. З цієї причини принцип національності зазвичай використовується для визначення юрисдикції, наприклад це може бути пов’язано з національністю злочинця (принцип активної особистості) або національністю жертви (принцип пасивної особистості). Деякі країни призначають юрисдикцію навіть за злочин вчинений у iншiй державi, якщо це вплинуло на інтереси та безпеку країни за кордоном (захисний принцип).
Найбільше спільного між усіма країнами — це те, що провайдери Інтернет-послуг зобов’язані зберігати дані користувачів та надавати їх органам розслідування за їх запитом.

Досвід ЄС

Деякі злочини, такі як тероризм, торгівля людьми, сексуальне насильство над дітьми та торгівля наркотиками, здебільшого перейшли в цифровий світ або стали керуватися з Інтернету. Завдяки цьому, розслідування кримінальних справ у більшості таких кримiнальних правопорушень має цифровий компонент.

ЄС зосередив свої зусилля на вищезазначених видах кіберзлочинів, а Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність обумовила появу наступних актiв:

  • Директива про боротьбу із сексуальною експлуатацією дітей в Інтернеті та дитячою порнографією — 2011
  • Директива про атаки на інформаційні системи — 2013
  • Пропозиції щодо регулювання та директиви, що сприяють транскордонному доступу до електронних доказів для розслідування злочинів — 2018
  • Директива про шахрайство з безготівковими платежами — 2019
  • Пропозиція про тимчасове регулювання обробки персональних та інших даних з метою боротьби із сексуальним насильством над дітьми — 2020

Також Європейський центр з кіберзлочинності був створений Європолом і діє як ключовий орган боротьби з кіберзлочинністю в ЄС. Його мета полягає у об’єднанні європейської експертизи в галузі кіберзлочинності для підтримки розслідувань з питань кіберзлочинності в державах-членах.